І як воду кров невинну
Всюди проливають.
VII.
І зачали у Рахилї
Дїти побивати,
І зачала бідна мати
Тяженько ридати.
І як ріки сльози льлють ся,
Серце обкипає,
Бідна мати бєть-ся в землю,
Бєть-ся, промовляє:
»Дїти мої, квіти мої,
Молоде колося!
Ой чого-ж вам так без часу
Спа́сти довело ся?!
Лучче б я вас, мої дїти,
На сьвіт не родила!
Царю, царю нечестивий,
Вбий тя божа сила!«
Аж тут ангел прилїтає
І почав казати:
»Ой не бий ся так тяженько,
Печальная мати!
Ой не бий ся за синами:
Рід твій не погасне,
І від дочок стане племя,
Як ті зорі ясне.
Ой не бий ся за синами:
Бог їх не покине, —
Незабаром і злий Гирод
Злою смертю згине!«
