Знов на руки повернув ся
І живий остав ся.
Та колись то мене стануть
Розпинати люде,
І умру я в тяжких муках:
Гірко тобі буде!«
IX.
Виріс Господь, охрестив ся,
На Орданї змив ся
І на горі, на Оливній,
З ненькою простив ся.
Взяв апостолів дванайцять
І зачав ходити,
Людий грішних научати
І чуда робити.
Перше всього треба було
Воду запинити;
І задумав Бог по сьвітї
Греблї погатити.
І почав людий збирати,
Зьвірину і птахів,
Різних гадів, різних жабів,
Риб і черепахів.
І зібрались всї до Бога,
Стали працювати,
Стали скрізь греблї́ гатити,
Воду запиняти.
Тілько каня не хотїла,
По сьвітї лїтала,
І як звав Бог до роботи —
Богови сказала:
