І поглянув Господь в хату,
В хатї — як годить ся:
Не димить убога скалка,
Каганець блищить ся.
Сам хазяїн кінець стола
Сидить в кармазинї,
А сусїд стоїть бідняка
В сїрії свитинї;
Бідний плаче і ридає,
Богач нї словечка:
Межи ними на ту пору
Вийшла суперечка.
Бо убогий і багатий
Разом поле мали,
Разом його обробляли,
Разом засївали.
І на щастя біднякови
Поле зародило,
А багатому все поле
Кукілем заплило.
І відрік ся богач поля —
Боже, твоя воле! —
Тай і каже: »Котре гарне,
То те моє поле.«
І почалась межи ними
З того суперечка:
Бідний просить, бідний молить,
Богач — нї словечка.
На остаток нїби змякнув
І бідному каже:
»Взавтра нас сам Бог розсудить
І поля́ покаже!«
