Блекотянії підпори,
Лободяні лати.
»Що́ ти робиш?« Господь каже:
»Помагайбі, батьку!«
— »А що́ роблю? Таже бачиш,
Що будую хатку!«
— »Бій ся Бога, чоловіче!«
Став Господь казати:
»Як ти будеш у сїй хатї
Зиму зимувати?«
— »Менї на зиму не треба,
Я і сю покину,
Бо лиш місяць маю жити,
А там і загину!«
— »Як же-ж жінка твоя й дїти?«
Став Господь питати.
— »А я знаю? може підуть
До чужої хати!«
І здихнув Господь і каже:
»Недобрії люде!
Не буде́те же ви знати,
Коли́ смерть вам буде!«
І сказав Бог, віддалив ся,
Ходить по-над ставом.
І от сонце спочиває,
Смеркне незабавом.
XV.
І тумани розлягли ся;
Закотилось сонце.
І приходить в село Господь
Під їдно віконце.
