Лиш не Бога ошукати!
Господь знає теє,
І все наше Господь знає,
Добреє і злеє.
Тілько Господь з Петром-Павлом
Став на міст ступати —
Аж став мельник із-під мосту
Медведем ревати.
»Ревай же ти, чоловіче,«
Господь йому каже,
»А у млинї замість тебе
Нечистий заляже!«
І той мельник ізмінив ся
І медведем став ся,
І на задних тілько лапах
Людський знак остав ся.
А в млинї його чортяки
Тютюн собі стелять
І як північ наступає,
На табаку мелять.
XIV.
Господь ходить в білім сьвітї,
Іде коло ставу,
Аж чоловік на вершинї
Скошує отаву.
І що́ скосить, — його жінка
Й дїти забирають
І відносять на горбочок,
Буду накривають.
І та буда — незнати́-що,
Людям сьміх казати:
