І звязали Тобі, Сину,
Пречистії руки
І повели до Кайяфи
На страшнії муки.
Тебе збили, ізплювали,
К стовпу прикували
І вінок терновий сплели
І коронували.
І із голови Твоєї
Страшно кров спливала,
І плоть Твоя пресьвятая
Як кора спадала.
А потому, на Голгофтї,
До хреста прибили
І ребро Твоє сьвятеє
Копієм пробили…«
— »Все те правда,« Господь каже,
»Все те живо буде:
Все те маю я терпіти
За мир і за люде!«
XXVIII.
Наступає жильний вечір,
Сонячко згасає,
І апостолів до себе
Господь зазиває.
І зійшли ся всї дванацять.
Просить Господь сїсти
І зачав вечерю тайну
З ними разом їсти.
Повечеряв разом з ними,
Зо всїма простив ся
І пішов від них до саду
І в саду молив ся.
