І молив ся, і кровавий
З нього піт котив ся.
І в опівночі з Жидами
Іуда явив ся.
І невірнії звязали
Христу-Богу руки
І повели до Кайяфи
На страшнії муки.
Стали бити і плювати,
До стовпа вкували
І на голову пречисту
Тернину наклали.
І струями по всїм тїлї
Кров Його спливала,
І плоть його пресьвятая
Як кора спадала…
Аж приходить і Іуда.
Як глянув на муки —
Грішми в землю! а сам плаче,
Ходить, ломить руки.
На остаток з того жалю
Прибігає к лїсу
І у лїсї на осицї
Віддав душу бісу.
XXIX.
А тим часом на Голгофту
Стали Бога вести
І звалили хрест на Нього
І казали нести.
І іде він і несе хрест;
Силоньки не має:
Що́ пройде їднії гони —
Та й із ніг спадає.
