Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана



Їден тілько камінь
Край тебе білїє,
Но вже письмо дру́ге
На нему рябіє…
 І поле счорнїло,
 Коріня зсихає,
 І бусел перістий
 На скибах ступає…

Споров плуг тяженький,
Задрапало рало,
І в рани насїня
Нерідне попало.
 Запало насїня,
 Коріня пускає,
 І силу чужую
 Без жалю спиває…

І в місяцїв кілька
Край тої могили
З чорнобильом разом
Коноплї вродили!…
 Чорнобилю много!
 Подивіть ся, люде!
 Но Бог сьвятий знає,
 Що́ то за рік буде!…

Де була́ калина,
Там напята буда…
На верху́ могили
Чорнобилю груда…
 І димить чорно́биль,
 Заким запалає…
 І ⁣»Вічную память«
 Божий птах співає…

25. VIII. 1857.