Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/26

11. Серенада.

Сьвітять зорі, заким в полї
Місяць не зійде́;
І всї люде сном заснули.
Тілько дзвін гуде́!…
 Їден я лиш не дрімаю,
 Край вікна стою,
 І тобі, дївча, співаю
 Про тугу свою!…

Чи спиш, мила, чи дрімаєш?
Любко, пробудись!
Пробуди ся — і в віконце
Виглянь, подивись!…
 Най погляну на ті личка,
 Що́ палахкотять,
 На ті очи, очи чорні,
 Що́ огнем горять!…

Виглянь, мила, як дрімаєш,
Най я подивлю́сь,
Подивлю́сь на білі груди,
К серцю пригорну́сь!…
 Пригорну́ ся, обівю ся,
 Пра́вду спомяну́…
 І без туги і без жа́лю
 Вічним сном засну.

17. X. 1857.

---

 

12. (Пісня.)

Ой чому ти не лїтаєш,
Орле сизокрилий?
Ой чому ти не гуляєш,
Хлопче чорнобривий?