Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/27

 Ой рад би я полїтати —
 Туман налягає;
 Ой рад би я погуляти —
 Туга не пускає…

Нема щастя нї за мною,
Нї передо мною,
Тілько туга за тугою,
Журба за журбою!…
 Ходжу, нуджу, лїта трачу
 І кінця не бачу;
 Тілько й легше мому серцю,
 Коли я заплачу.

Ізсихають мої очи
І сльоза не льлєть-ся,
Тілько туга коло серця
Як гадюка вєть-ся.
 Вєть-ся вона коло серця,
 Серце розриває,
 Ударив ся б в сиру землю, —
 Земля не приймає!

Ой піду я помеж скали,
В море повалю ся!
Як не в морі утоплю ся,
В камінь розібю ся!…
 І злетять ся чорні птахи,
 Сядуть надо мною,
 Заспівають ⁣»Вічну память«
 Над мойов журбою.

17. X. 1857.

---

 

13. Пісня Хмельницкого.

Гей, братя козаки, сїдлайте но конї!
 Черкнїть для охоти вина!