Вбогий і пішов собі до дому. А багатий узяв, на убогого полї викопав яму, та посадив туда свого сина, тай каже до него:
— »Гляди, — каже, — сину! як я взавтра запитаю, чиє сеє поле, ти скажи, що се поле не бідного, а багатого!«
І взяв його, прикрив соломою тай пішов до дому.
Ранком зібрали громаду тай ідуть на поле. Приходять. Багатий і питає:
— »Скажи, — каже, — Боже, чиє сеє поле? чи багатого чи вбогого?«
— »Багатого, багатого!« вилїтає голос з середини поля.
А Господь з-межи народу:
— »Не слухайте, — каже, — убогого поле!«
І росказав Господь усе народу, тай промовив до багачового сина:
— »Будеш же ти, — каже, — сидїти під землею, поки сьвіта та сонця.
Отож-то і зробив ся кріт з багачового сина!
Свиня, кажуть, зробила ся з Жидівки. Як Господь ходив по землї, то Жиди й задумали покпити з Бога. Взяли Жидівку, накрили коритом та й кажуть до Бога:
— »Ану, вгадай, що́ в нас під коритом?«
Господь і промовив, що — свиня.
Жидова зареготїла. Коли зняли корито, а з-під него справдї свиня устала. Отож-то Жиди і не їдять свиний.
Приходить Господь до їдного чоловіка нїби-то милостинї просити. Чоловік подав йому хлїба тай каже до него:
