— »Дав би дїдуневи страви попоїсти, та Бог її має при хатї!«
Але в него на полицї стояла макітра вареників, — ото Господь і питає:
— »А що́-ж то у вас у макітрі?«
— »Ет! нїчого! то жінка, — каже, — скойки намочила.«
— »Нехай будуть і скойки!« сказав Господь тай пішов із хати.
Коли той до макітри, а там уже справдї мокнули скойки.
Матер Божа сидїла собі над морем тай їла суху рибу. І тілько що з'їла половину, аж її кажуть, що її сина розіпняли. Матер Божа як тримала тую рибу, то так її в море і пустила. А риба ожила, та ото з неї й почались камбули.
Як Жиди розпняли Бога, то всякая птиця мовчала з жалю; їдні тілько горобцї лїтали понад хрест і все йому кричали: »Жив! жив! жив! жив!« Ото Господь з хреста і промовив:
— »Всяка птиця — моя, і всякую птицю я буду доглядати, а горобця віддаю нечистому на волю!«
З того часу і забрав їх нечистий у свої руки і на Семена що року переміряє їх мірками в очеретї. Девять мір пускає, а десять собі бере. То отож-то по Семенї всї горобцї і лїтають табунами.
Їден убогий нїс з собою до міста продавати яйця. Але на той саме час вели Жиди розпинати Бога. І ото Бог несе хрест тай падає, а убогому й жалко стало. І кинув він кошик, та й помагає Богови хреста нести. Допоміг. Коли
