Ця сторінка вичитана
Як умру я, моє тїло
В степу поховайте.
І по колїї три ночи
Ходїть вартувати:
Там я буду своїм дїтям
Землю роздавати.«
І на силу Соловей-цар
Руку підіймає;
Сини плачуть і ридають, —
Він благословляє.
І царевичі склонились,
На колїна стали
І останнїй раз живого
Батька цїлували.
Незабаром по умершім
Дїти голосили;
Незабаром мертве тїло
В степу хоронили.
Хоронили й поховали,
Богу помолились,
Повернули до палацу,
Сїли, зажурились.
Стали вагу розважати,
Думоньку гадати,
Як то кождому прийдеть-ся
Нічку вартувати.
IV.
Нічка тиха. Зорі сьвітятъ,
В небі місяць грає.
Степ туманом обгорнув ся
І сном засипає.
