Ця сторінка вичитана
Тілько бочка будь здорова, —
Пропадай, столице!
Пропадайте ви, палаци,
Й ти, стара царице!
А тимчасом під столицю
Канчук підступає
І гарматами зелїзні
Брами розбиває.
Розбиває і ламає
Срібную дорогу,
А в палацу добуває
Золоту підлогу.
І все військо похапало
Срібла по кишенї,
Осавули й отамани
Злота повні жменї,
А царевич — діяменти.
І пішли з столицї…
Ще спасибі, що не вбили
Бідної царицї.
VII.
Нічка тиха. Зорі сьвітять,
В небі місяць грає.
Степ туманом обгорнув ся
І сном засипає.
Не шумить сухий чорнобиль,
Коник не стрекоче,
Перепілка не співає
І вуж не сикоче.
І дрімає степ широкий
І кругом білїє,
