Почорнїла, похилилась
І в болото увійшла.
Увійшла по самі вікна…
В ґанку сходи до сїний;
В сїнях на бік похилились
Двоє скривлених дверий…
І на право — старій бабі
Смерть підписує патент,
А на лїво — без копійки
Бєть-ся з нуждою студент.
Зима люта. Вітер свище,
Снїг по вікнах брязкотить:
Мороз душу обіймає,
Мороз тїло камінить.
А у хатї на постелї
У сурдутї і плащу
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
І живіт — як гріб запав ся,
Облїзає голова…
І остатня догоряє
Його сьвічка лойова.
І сидить він, поглядає
На похилену стїну:
Під стїною лежить череп, —
Нема й кришки тютюну.
І стїнє кругом чорнїє…
Тілько лазять павуки,
Тілько сумно виглядають
Із шкалубин прусаки.
