Перейти до вмісту

Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
17. Калино-малино.

Калино-малино,
Ряснеє дере́вце!
Хто-ж тебе пригорне,
Дївчинонько серце?

Тяженько здихнула,
Дївчинонька каже:
»Той мене пригорне,
Хто косу завяже!«

Голова хитнулась,
Коса розвинулась,
До білої шиї
Шовком пригорнулась…

Косо, пишна косо!
Хто тебе завяже?…
»Хто мене завяже, —
То віночок скаже.«

Василечку милий,
Любий та коханий!
Зелен барвіночку —
Віночку рутяний!

Хто-ж тебе, віночку,
Розплїтати буде?
»Запитайте, люде,
Мої білі груди!«…

Місяця підповня
Пишні половини —
Груди, білі груди
Милої дївчини!