Тимпани, гуслї і цимбали
На ве́рбах висїли чужих;
Ми гірко плакали, ридали —
Не бу́ло милости у них!
Вони на сльози не вважали,
Вони казали без жалю́:
»Возьміте гуслї і цимбали,
Заграйте пісню нам свою!«
Та як нам грати, як співати
Про славу наших перших днїв?
Нї!… не дамо ми свої піснї
На сьміх заклятих ворогів!…
Розбийтесь, гуслї дорогії!
Порвіть ся, струни, всї у-раз,
Як я рукою на чужи́нї
Доткну́ ся тілько-но до вас…
Ізсо́хни ти, руко лукава,
Як тії струни колихне́ш,
Закаменїй ти, мій язи́ку,
Як рідну пісню йно почнеш!…
А ти, кому ми так служили,
Твої коханії сини,
Поглянь, поглянь на нас із неба
І день нещасний спомяни!
Ти спомяни, як ворог тя́жкий
Невинні душі побивав!
Як руйнував Твою сьвятиню
І над руїнами кричав:
»Конайте стїни Русалима!
Нївечте Бога і людий!…
