Ти затопиш очи в очи, —
Очи не схибнуть!
Тобі дивно, що чужії
Від твоїх мигнуть…
Живо, живо сама глянеш
І сама мигнеш:
От-тогдї то, моя мила,
Мене спомянеш…
Ти спокійно обіймаєш
Своїх і чужих!
Як дитина ти, дївчино,
Ла́стиш ся до них…
Живо, живо від чужого
Руки відвине́ші:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене спомянеш…
Зійде сонце — ти весела,
Других весели́ш…
Прийде нічка, ти в постелї
Як дитина спиш…
Живо, живо, цїлі ночи
Оком не стикне́ш:
От-тогдї ти, моя мила,
Мене́ спомяне́ш…
