Ой вийду я у садочок,
Стану край віконця:
Чи не вийде моя мила
Ще раз до схід сонця?
А милая, як не тая,
Спить собі, дрімає,
Та нового молодого
К серцю пригортає.
Тії-ж очи, тії брови,
Та не той хлопчина;
Та-ж голубка коло нього,
Та вже не дївчина.
Простріли́в би я вас з лука,
Та з лука не палко;
Положив би вічне спати —
Та все чогось жалко!