Лїта плили й упливали…
На трицятім року
Іде Господь к Іоану,
Дивному пророку.
І приходить к Іордану,
Каже: „Іордане!
Ти затихни, Іордане,
Вийди, Іоане!“
І затихла сьвята річка,
Хвилями не бродить,
І із пущі, із діброви
Іоан виходить.
І Творець його Предвічний
Зове, зазиває:
„Охрести мене, пророче!“
Йому промовляє.
Дивно було Іоану
Господа видати;
Страшно було на Владику
Руку підіймати.
Но тра було йому волю
Божу учинити,
І зачав він в Іорданї
Господа хрестити.
І розкрилось небо ясне,
Дух сьвятий злїтає,
А із неба в тую пору
Голос промовляє:
„То Бог-син мій наймилїщий.
Люди! віру майте
І, як Богови самому,
Свій поклін давайте!“
1. До моїх дум. Стор. 9, стр. 3. Преслівля = предисловіє, переднє слово, передмова. — 5. Доля = у давних Греків Мойра, (після Гомера) богиня судьби, призначеної чоловікови від роду постановою богів. — 10. 9 з д. Час = бог (все вигубляючого) часу, у дав-
