Ця сторінка вичитана
»Ой пасїть ся ви, корови,
В зеленому лугу,
А я піду скупаю ся
В чистенькому Бугу.
Ой пасїть ся ви, корови,
Я не забарю ся!
Вмию личко, вмию брови,
Сяду, заплету ся…
Прийде милий, поцюлує
В білеє личенько;
Скаже: Люблю тебе, мила,
Любеє серденько!…
Ой Івасю, серце моє!
Забарись годину!
Як умиюсь — не пізнаєш
Любую дївчину…
Як умиюсь — заплету ся,
Квітками вберу ся,
Тогдї скажеш: Люблю тебе,
Милая Гануся!…«
І скупала ся Гануся
В чистенькому Бугу,
Заплела ся, похожає
По рівному лугу.
Квіточки вона збирає,
Назвати не вмію,
Лиш здаєть-ся, що збирає
Руту та шальвію.
II.
То не місяць, то не сонце
Сходить з-за дубини:
То Івась так виїзжає
До свої дївчини.
