Ця сторінка вичитана
Йому мила Ганусенька,
Та зїльля лякає;
Через зїльля сьвяченеє
Приступу не має.
І розплела ся дївчина
Нїби на весїльля;
І розплелась: витрясає
Сьвяченеє зїльля!…
Появив ся зараз милий
В лужку зелененькім;
Він приїхав по милую
Конем вороненьким.
»Як ся маєш, моя мила?
Поїзжай зо мною!
Зле тобі на сьвітї жити,
Возьму тя з собою!…
В мене хата тепленькая,
Всего їсти-пити!
Їдь зо мною, Ганусенько:
Будем разом жити!«
І сїдає дївчинонька
В годину лихую.
Везе вмерлий неживого:
З неживим живую.
І приїхав над могилу,
Могила розкрилась,
Там з Івасем Ганусенька
На смерть положилась.
IX.
В кінцї поля є тополя,
Могила під нею;
Там Гануся із Івасем
Лежать під землею.
