Ця сторінка вичитана
Де ті очи чорні, ясні,
Що́ огнем палали?
Затягнулись в лоб далеко
І там повгасали!
Утопила-сь мене, донько,
В холодную воду:
Віддала-єсь нечистому
Здоровя і вроду!
Ой, сусїди, поможіте!
Скажіть, що́ робити!
Нехай же я перестану
Серденько вялити.
Єсть у мене василечки,
Що́ я посьвятила:
Кажуть, того ненавидить
Нечистая сила.
Заплету я її в косу,
Покроплю водою;
Може як змилосердить ся
Господь надо мною.«
І заплела в коси зїльля
Від злої напасти
І послала на лужочок
Знов корови пасти…
VIII.
Пасе дївча коровоньки
До темної ночи,
Виплакала за миленьким
Свої ясні очи.
Не видати миленького!
Що́-ж то за причина?
Чи вже-ж йому не милая
Гануся дївчина?
