Ця сторінка вичитана
— »Що́-ж ти, мила Ганусенько,
Що́-ж ти так гадаєш?
Що́ за думку, що́ за гадку
На серденьку маєш?«
— »Ой Івасю, серце моє!
Що́-ж маю гадати?
Хиба теє, що в могилї
Дуже зле лежати!«
— »Нї, Ганусю моя мила!
Лучше менї в гробі,
Лучше менї в тихім гробі,
Нїж на сьвітї тобі.«
І цюлує Ганусеньку,
К серцю пригортає,
На остаток дївчиноньцї
З-тиха промовляє:
»Будь здорова, Ганусенько!
Північ наступає,
Зорі сьвітять, місяць сходить,
І півень співає!…«
VII.
Сїла дочка край куточка,
Сльози проливає.
Стала мати серед хати,
Рученьки ламає:
»Утопила-сь мене, донько,
В холодную воду:
Погубила здоровячко
І милую вроду!…
Де ті личка повненькії?
Де краса дївалась?
Стала жовта на личеньку,
Нїби змалювалась!
