Ця сторінка вичитана
Ой не війте, вітри буйні,
Дощу не зганяйте:
Слїзоньками ту могилу
Приросити дайте!
Може слїзка пробереть-ся
По землї сирії,
Пробереть-ся і западе
В груди молодії!
І забєть-ся його серце,
Як билось недавно:
Може він ще спогадає
За дївчину Ганну!…“
— »Ой, Ганусю моя мила!
Не плач надо мною:
І в могилї серце моє
Бєть-ся за тобою!…
Йди, миленька, в луг зелений,
Йди, моя Ганусю:
В-завтра рівно пополуднї
До тебе явлю ся!…
І з полудня до півночи
Будеш ти мнї мила;
Від півночи до полудня —
Темная могила…«
VI.
— »На добри́й-день, Ганусенько!
Ой як ся-ж ти маєш?
Ой, чи спиш, моя Ганусю?
Чи мене чекаєш?«
— »Ой не сплю я, мій миленький,
Не сплю, не дрімаю,
Тілько тебе виглядаю
Та думу гадаю.«
