Лиш ворон краче без пори
Та зьвірина́ їдна заводить.
Назад тому за двістї лїт
Гора миленько зеленїла;
І на горі, де хрест стоїть,
Колись хатинонька білїла.
Від хати рівно до води
Стояли сходки каміннії,
І коло сходок в два ряди
Шуміли липи молодії.
В кінцї тих липів, над Днїпром,
Скала розбитая стояла,
А із-під неї джерелом
Вода погожа витїкала.
В хатинї жив старий рибак —
Він називав ся Лободою,
А давнїх лїт — то був козак,
Знакомий з Польщою, з Москвою.
Ходив нераз і за Дунай
І Туркови в знаки удав ся:
І там крутий його нагай
Над бісурманами звивав ся.
Багатий був старий рибак,
Доволї мав ся він усего,
Та то багатство все пустяк
Було для баби і для него.
У них іще дочка була,
Дочка хороша Акилина.
Вона лиш-тілько розцвила
І була чари — не дївчина!…
