Ця сторінка вичитана
Румяна, гарна на лицї,
Хороша, з чорними бровами,
Вона сушила молодцїв
Своїми ясними очами.
На кого очи навела —
Пропав спокій на віки, а́мінь!
Та от сама коса найшла
І зачепила ся на камінь.
II.
Врочисте сьвятонько було́
(Здаєть-ся, бу́ло Миколая),
І от до церкви на село
Пішла дївчина молодая.
Сьвічок у церкві без лїку́,
В попа кадильниця курилась.
І Акилина при боку
Межи дївчатами молилась.
І задивились молодцї,
Де та дївчинонька стояла.
А у дївчини на лицї
Згасала краска і згасала.
І стала біла як стїна,
Замовкла губа, не молилась;
Іще мінута — і вона
Без сил на землю повалилась.
А як поглянула на сьвіт —
І де́ вона, сама не знає!
Над нею нарубок стоїть
І снїгом личко відтирає…
Хороший, гарний, молодий,
Смуглявий, з чорними очима…
