паде на стайню, як тяжкий камінь. Федір також засунувся перед воли.
— Свинарю, мой, а марш з-перед волів межи свині! Ще тобі лужко стелити!… Твоя Марійка добре нас ріхтує. Тікаєси, як сука, з фірманом, та відавує єму шонайліпше, та ще й ти приліз на нашу голову? Марш з-перед волів!
Федір виліз з ясел і ляг під брамою на в'язку соломи. Забута кривда в тій хвилині пробудилася.
— Гріх меш мати за мене, Андрію, гріх…
Стайня стогнала, позівала, зі сну говорила. Так тяжко дихала, якби десь глибоко, в землі, душилися тисячі людей.
— Молиси за мене, най мене Бог хоронит, най мене направит на ліпший розум, бо ті спечу у вогни, як пацюка, бо меш три дни попів за своїм богацтвом згортати…
Над раном і він скотився у чорну пропасть стаєнного сну.
Федір потім ніколи не ходив до стайні і не говорив з наймитами. Спав у стодолі і не показувався на очі. По Великодні Марія віддалася за фірмана і переходила з ним на службу до другого пана. Федір вийшов за ними за браму і попрощався.
— Маріє, а памнєтай, шо я хату при людих Насти відкажу, аби ти єї не вігонила, бо вона, сарака, одна одиница!
