Цю сторінку схвалено
﹡
— Зараз буде біда, — казав Никола Максимові.
— Та яка біда, а дітем від тебе зась!
— Та дітем зась, але стара. Вже чікає, аж очи відивила, аби мене чісати.
— Сам си чіши.
— А де ж би вона дала, вона ціпко любит полюванє робити в чупрі, та зараз занюхає, шо-м пив горівку. Та й казанє: Не маєш встиду, старий, ні від сонца, ні від людий.
— То сховайси дес у стодолі.
— То пропало, вона би мене з гребенем шукала до завтра.
