Цю сторінку схвалено
таке право відав, та най моя також мене б'є. Руки складу на́вхрест, а вона най бучкує. Як право цісарске, то має бути цісарске!
Жид казав, що такого права не дочитався. А Процеві казав, що повинен йти додому, бо жінка буде сварити.
Проць плюнув, пролупив очі і довго дивився на жида. Хотів сварити, але обміркувався та й встав з лави.
Ідучи додому, горланив на ціле село:
— Коли-ж бо не боїтси, шо сине за ніхтем не боїтси…
— Але руки обітну, як вербу підчімхаю! А це ж куда? Як прийшла, то був бузьок на хаті, а тепер? Де, де тому край?
Чути було, як Проць приспівував: „Де, де-е, та де тому край“?
Як доходив до хати, то замовкав, а на воротях гет затих.
