Третій:
— Здурів чоловік та й решта! Таже він рано відв'єзав єї та й казав, аби файно вбраласи, бо підут на храм. Та й поволочив, кальвін, таку збиту на друге село. Але вповідали люде, шо на храму вона скинула кіптарь, а сорочка кервавіська! Обступили єї жінки та питали, шо то ї таке? А вона бідна в плач! Всі храмові іззираютси, як на чудо. А Тимофій, бачу, встав із-за стола та й: „Жінко, каже, марш додому!“ Та так вони похрамували. Як вертали додому, то лиш один Бог знає!
Перший:
— Гет люде падут удолину так, як би їх хто трутив у бульбону.
Другий:
— Таки небіщик Максим шос знав до себе. Аді, нори знорили і єго маєство, і невістці нори по плечах просікают…
Третій:
— Таке знав, як і ми. А ніби так не пішли усі ґосподарства, лиш Максимове? Аді, ваш тато ще мав ґрунт і воли, а ви вже зарібний чоловік.
Другий:
— Та мав, але де тому кра-ай! Де, де, де-е!
— От якос ми добилиси до села. Рот ба цеї, ба тої — балу та балу, а ноги сараки йдут. А ви завтра де йдете?
Перший:
— Та до двора!
