там мені за навантаження дали? Тай репетиція там здається. До-речи й Галя там…
В клубі було весело. Всі бігали, здавалося, без мети, кричали, заваджали одно одному, насилу знайшов Галину. Вилізла вона з лаштунків уся в борошні, сердита й розтріпана.
— Галино, здорова, а я до тебе.
— Бачу. Ніколи.
— А скоро ти?
— Зараз.
Вийшла через п'ять хвилин.
— Години три вже провадимо ревізію майна. Зараз ти знаєш, яке свинство. Хведько завжди пустує. Догрався. Коли ми перевіряли майно, він мене всю борошном обсипав. Ну й показала я йому: тепер сидить і промиває носа. І чому вони завжди зо мною пустують?
Петро співчуває. Петро цілковито співчуває їй, але хай вона відкладе цю справу, бо сама бачить, що сьогодні нічого не буде. Йому треба сказати їй щось.
Галина зробила страшні очі й сказала категорично, що він баламута, волоцюга і ледащо, але вона все-ж таки задля нього справи не кине, і Петро зажурено побрів до залі.
Тут вже збиралися до чергового сеансу, його, як безбілетного, витурили.
Довго чекав він Галину на вулиці, але вже й після третього сеансу вийшли, а її не було. Побачивши, що гуляти вже пізно все одно та й їсти хотілося дуже, пішов додому.
Хлопці ще грали в очко, бо Данило мав їхати завтра на село, до матери, а з ним Іван і Андрій, а їм треба було одігратися…
Петрові було прикро, чи тому, що день змар-