Гнат починає розповідати про свої пригоди, і комісар, запаливши цигарку, уважно слухає його.
Це бадьорить Гната, але коли він починає розповідати, як прибіг у село, побачивши своїх, комісар знову уриває:
— А як ви потрапили до Назаренка?
— До Назаренка? До якого Назаренка? — перепитує здивовано Гнат.
— Ви не знаєте Назаренка?
— Ні.
— Ніколи не бачили?
— Ніколи не бачив.
Тоді комісар питає:
— Ваше прізвище Власенко?
— Так, Власенко… — каже Гнат, дивуючись, звідки міг комісар довідатись про його прізвище.
— Ми знайшли у Назаренка ваші листи, — каже комісар. — Як ви поясните це?…
— Може то мій брат писав? — зауважив Гнат.
— Дивний збіг обставин, прямо, як в романі, — насмішкувато сказав комісар: — як же ви можете довести, що ви — це ви?
Гнат мовчав; як він може довести, коли йому не повірять, що б він не сказав?
— Так, — махнув комісар рукою. — Справа для мене цілком ясна. Мене не обдуриш! Одведіть його…
