Омелько. Побий мене Бог! Я сам бачив, як виїхав з двору, ще й сказав мені: кланяйся своєму панові, скажи, щоб не ждали мене більш ніколи… Я, каже, пошуткував!… Жид ударив кобилу батогом, повозка заторохтіла і я більш нічого не чув.
Мартин. О, Господи! Щож це? Насмішка?… Не може статься, тобі так здалося!
Омелько. Та нехай мені повилазять! Коли не вірите, то спитайте Голду! (Мартин хватається за голову й сіда; гості сполошилися, шепчуться).
Дульський. Ходім, панове, бачите — чоловік у такій оказії, чого нам тут стирчать? (Виходять).
1-й гость (на відході). От тобі й заручини…
2-й гость. От тобі й чиновний жених… Ха, ха!
Протасій. То я тобі другим разом роскажу. Прощайте! (Всі виходять).
Мартин (вскакує). Осудовисько! На ввесь світ осудовисько!… Палажко! Що мені робить? Що нам робить?…
Палажка (обнімає Марисю). Бідна моя дитина! Ославив, покинув!… (Плаче). Хто тебе візьме тепер?…
Мартин. Цить! Я йому так не подарую! О, мизерний, о паскудний! Кипить моя кров!… Кипить!… Мені страм, дочці страм!.. Перед усіма дворянами страм… Ні! Яж і тобі, яж і тебе… (Біжить до дверей і гука). Омелько!
Омелько. Я тут, ось!
Мартин. Сідлай мені Рака, а сам сідай на Блоху! (Омелько вийшов). Палажко! Достань гарапник, давай шапку!…
Палажка. Опамятайся, що ти робиш?…
Мартин (тупа ногами). Не питай!… Роби, що велю! (Палажка пішла). Яж на твоій спині всю свою обиду випишу!… Яж тобі…
Марися. Папінька…
Мартин. Мовчи! Геть пішла! (Марися вийшла). Не будеш ти славить, а будеш ти струпи гоїть!… Палажко! давай шапку, давай гарапник!… О, злість мене задавить… Омелько! Мерщій! (Входять — Омелько з середніх дверей, Палажка з бокових. Палажка подає шапку й гарапник).
Омелько. Готово!
Мартин (надіва шапку, бере гарапник). Бери й ти батога, за мною! Яж з тебе зроблю писанку!… Яж тобі покажу, як шуткувать з дворянином. (Мартин і Омелько виходять. Палажка обнімає Марисю, плачуть).
