самі не відчуваєте, що мета боротьби у большевиків змінилася? Хіба у їх тепер ті самі лозунги, що 4–5 років назад? Хіба становище трудових кляс і рівень культури всього суспільного життя не понизились?
І большевики б'ються, як мухи в павутині, в тенетах власних суперечностей. Тому й змінились лозунги їх, змінилась сама перспектива боротьби: раніш напрям ішов на створення нового суспільства, а тепер на затримання своєї влади. Ідейні настрої вивітрилися, а залишилось одне зоологічне стремління — їхати на инших людських істотах. Вживається стара енергійна лайка і безсоромна брехня. З цим багажем далеко не поїхати. Історична доля большевизму вже вирішена: раніш або пізніш він впаде і як політичний режим, як уже впав суспільно-господарськи, ідеологічно і культурно-психологічно. Вірними большевизму залишатимуться найдовше морально чесні, але ідейно і волево слабі люде; вони найдовше будуть лицарями старої каплиці, з якої винесено буде всіх божків. Вони не посміють «зрадити» його, довго будуть упираться. І тільки стороння силі допоможе їм визволитися з полону ілюзій, в якому вони перебувають в силу примусу зовнішнього і моральної інерції.
Така доля всіх морально-чесних, але ідеологічно-слабих людей. І ви думаєте, що я на таких людей можу кинути камінем? Ніколи. Як що з нашого боку пролунало слово «яничари» по адресі тих, що прийняли моральне підданство Москви, то виключно через те, що вони не виявили необхідної дози благородства, покидаючи ряди соціяльно-революційного українства. Московсько-жидівська окупація добре знала і знає, що чесні українські революціонери багато чим пожертвують во ім'я можливости хоч культурно служити своєму народові. Як добрі знавці людських слабостей, московсько-жидівські большевики рішили морально визискувать цих людей і, опріч звичайної служби собі, зажадали ще, щоб вони плювали на своїх бувших товаришів, на революційне українство. І наказує їм власноручно росправлятись з нами. Хай би нас лаяли окупанти, це їх діло! Ні, вони беруть нещасних полонених і їх примушують виливати помиї на революційне українство. Отже всякі Любченкі, Єланські, Шумські з завзяттям, достойним иншого призначення, виливають помиї на нас і не соромляться брехні. Я недавно читав писанину Єланського, що Винниченко-Шаповал заключили єдиний фронт з Петлюрою-Скоропадським. Навіть Петлюра немає нічого спільного з Скоропадським, тим більше нічого не має спільного Винниченко-Шаповал не тільки з Скоропадським, а й з Петлюрою. Де всі знають. Особливо добре знають це Українці, та ще ті, що були з нами. Для чого ж вони свідомо брешуть? Так їм сказано зробити. Бо тяжко допустити; щоб вони самі це зробили з хамської прислужливості, бажаючи вислужитись. Ми звідціля дуже добре бачимо, хто працює для українського трудового народу, а хто для влади. Бачимо, хто робить діло, хто вислужується на словах. Це бачать і пани України.
