Значить, як буде історія нас розсуджувати? Перш над усе, не за думки, не за наміри, не за ідеали, а за діла. Цеб то: за розум, за степень розуміння нами об'єктивного стану річей, за степень уміння досягти мети, за чесність і нечесність, за поведінку, за відношення до того самого трудового люду, до якого ми належимо і інтереси якого захищаємо.
Ви ж не осмілитеся говорити, що Ви є протилежність мені, тоб то, що Ви, селянин, а я поміщик, капіталіст, банкір, спекулянт, імперіяліст; що Ви з селянами і робочими, а я з… Скоропадським, Вишиваним, Врангелем, Махном, Слащовим і т. п.
Таких антитез Ви не поставите. Так само зробить і історія. Вона скаже: К. — народній учитель, з селян, україн. с.-р., потім комуніст-большевик України; Г. — народній учитель, з селян, укр. с.-р. Обидва: за перемогу трудового люду, за його владу, за «радянську владу», за Україну, за весь вільний світ. Але чому вони сварились? Чому один був у «яничарах», а другий у «визволителях»? Тому, що з їх пожартувала природа і обставини: природа дала ріжну степень розуміння правди і не однакові умови життя: одного застукали большевики і зробили з нього «яничара», а другий — зручно вислизнув з їх рук і опинився у «визволителях». Могло б бути і навпаки. Ну, і що історія мала б робити з нами? І про яку історію ви говорите? Про будуччину? Так дозвольте мені нагадати Вам дещо з історії. Повстання Мазепи. Універсал про боротьбу проти Москви, проти її утисків, проти скасування автономної України, проти насильства над шкільництвом, друком книжок, насильств московських залог і т. п. Частина військ українських і вся Січ Запорожська пішла за Мазепою. Але: маніфест московського царя: «куда, православниє? Вас ведуть в католицизм, вас ведуть старшина, пани, которі знущаються з вас. Долой Мазепу і старшину. Пусть жівет свобода, православная вєра, долой угнєтатєлей. Цар стоіт за народ протів панов» і т. д.
Історія каже: народ за Мазепою не пішов. Москалі двісті літ казали: «потому, что Мазепа ізменник, измєнил царю і Росії. Народ повєріл царю, а не Мазепє».
І народ, трудова кляса і всі ті, що були однієї думки (коли була там якась думка), попали в дурні. «Свобода, православная вєра, царь, Росія» скінчились незабаром: кріпацтвом, скасуванням всякої автономії, розгоном Січі, заграбуванням землі у селян, батогами, шпіцрутенами, скасуванням зачатків науки, шкільництва, забороною мови народу, скасуванням його імени, достоїнства і головне — скасуванням всіх можливостей для розвитку.
От історія і каже тепер: коли б дурні не пішли за Москвою, не повірили у православіє, свободу і инші «прелєсті московські», а гуртом повстали всі, як один, то… принаймні, були б уже всі підручники укр. мовою про всякі науки, а ми б з Вами не взнали несподівано і випадково тільки вже дорослими, що ми Укра-
