їнці і що ми в неволі. Мали б ми школу, науку, літературу українську, була б у нас техніка, культура якась, а українські селяне були б більше освічені, міста українські — українськими, а ми б з Вами не «емігрантами» в свойому рідному краю, не білими воронами в чужій стихії, що панує в містах і керує Україною, перемінює світогляд укр. с. р. в один день (то вони були с-рами, а то на другий день зразу порозумніщали, вийшли з «дураків» і попали в комуністи). І кого ж історія судить за 1709 рік? Московська історія судить Мазепу і мазепинців, українська буржуазна історія судить Москву, а українська трудова історія судить і Москву і Мазепу з мазепинцями, при чім цих останніх судить не за повстання проти Москви, а за те, що це повстання не вдалось, тому, що було погано організовано: тому, що своєю політикою Мазепа не здобув прихильности трудового люду, тому, що він був прихильником гнобителів селянства; тому що він сам соціяльно був ворогом трудового люду. Так за це його судимо ми, а Москва судить тільки за «ізмєну». Одначе, покладаючись, мабуть, на суд історії, Кочубей, Іскра, Горленко, і ин. виявляли вірність Москві, вірили в «православіе», «свободу» і об'єктивно цим допомагали Москві зруйнувати автономію України і поставити питання про знищення самої української нації.
І тепер, коли Ви боретесь на Україні за школу, книжку і взагалі «українізацію», то, заглядаючи в історію, мабуть, собі кажете не раз: краще було б, коли б Україна була українізована раніше, щоб тепер будувати радянську, трудову, народню республіку; краще, як би підручники всі були написані вже раніш, щоб тепер тільки вести соціяльну революцію і усунути к чорту українські пануючі кляси. Краще було б, коли б міста були українізовані, щоб в радах засідав український пролетаріят і селянство і щоб уряд був український, вибраний Вами, українськими комуністами, а не призначений з Москви. Отак подумавши, Ви прийдете до висновку, що краще, як би наші предки не повірили «визвольній ідеології» Москви, а повстали всі. Не було б і кріпацтва, була б Українська держава і культура, а тепер би була українська соціяльна революція, а не московська навала на Україну.
Такий суд історії над нашими предками!
А предки наші вірили маніфестам московської деспотії; вірили, що Москва бажає добра «черкасішкам», що вона захищає тільки трудовий люд, голоту від старшинства та дуків-срібляників і… попали за це в кріпацтво. Вони тоді очевидно гордо думали, що історія їх розсудить з «ворогами Москви» і оправдає.
Я щиро думаю, товаришу, що Ваше внутрішнє «я» не зовсім спокійне, коли Ви вже наш спір віддаєте на суд історії. Ну, а хіба Вам не абсолютно ясно, що вся правда на Вашій стороні? Чую, що Ви цього не можете сказати. Тай, справді, це так.
