Через те, що в парникові мусимо тримати як найпильніше тепло та давати йому як найбільше світла, потрібно вибірати для парників таке місце, щоб холодний вітер туди не задував, тоб-то захищене, головне, з півночи, але майже цілком відкрите з півдня і взагалі приступне для освітлювання протягом цілого дня. Коли парників небагато, то буде досить місця перед хатою чи повіткою, аби воно було відкрите на південь, а з півночи захищене стіною.
В разі великого числа парників, відводять їм окреме затишне місце, загорожене парканом, найбільш високим з півночи, звідки корисно ще й обсадити деревом, особливо соснами чи ялинами. Тин чи паркан повинен бути густий, краще з дощок, очерету, то що, щоб не було щілин і не завівало вітром і заввишки (з півночи обов'язково) до 3 арш., з инших боків можна зробити його нижчий.
Саме місце під парниками мусить бути високе й сухе, щоб не заливало парники водою.
Дивлячись, якого типу чи призначення мають бути парники, а також і в залежності від місця, роблять парники поглиблені в землю, чи в ямах, або надземні. Перші роблять на сухих місцях, де вода не застоюється. Вони вигідніші тим, що тепло в них задержується довше й краще, бо гній, покладений в яму, не скоро вистигає.
