Сторінка:Тодор Гай. Парники (Київ, 1924).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Крім того й поглиблені, й надземні парники можуть бути теплими, напівтеплими і холодними. Для теплих поглиблених парників копають яму до 1½ арш. завглибшки, для напівтеплих — до ¾–1 арш. а для холодних парників обходяться ямами до ½ арш. завглибшки.

Ями для парників копають, звичайно, з осени, поки земля не мерзла, так, щоб яма мала напрямок зі сходу на захід. Боки в ями роблять похилими. Ширина ями угорі мусить бути в 2 арш., а завдовжки яма — залежно від числа рям. На кожну ряму числимо по 1½ арш. вподовж. Звичайно на одну яму приходиться не менш як 10 рям, тому довжину її слід робити до 15–16 арш. угорі.

Надземні парники ставлять просто на шар гною, покладений на землю, без усякої ями. Теплий, напівтеплий та холодний парники надземні відріжняються один від одного товщиною шару: для теплого накладається гною до 1–1½ арш. завгрубшки, для напівтеплого до ¾–1 арш., а для холодного тільки до ½ арш. або й зовсім без гною, бо холодні парники закладають найпізніше, і для них буває досить соняшного тепла. Щоб соняшне тепло більш задержувалось у такому парникові, на спіду нього кладуть шар прілого листя до 2 вершк. заввишки.

З боків парник, особливо теплий, обкладають гноєм.

Коли потрібно мати найранішу розсаду або вигнати як найраніш якусь городину, то закладають теплий парник, в якому найбільше гною, що більше