Найкращий матеріял для парникових скринь є дуб, найтвердіше й найміцніше дерево. Дошки беруть найкращі, бо тільки з гарного матеріалу вийде добра скриня, яка найдовше служитиме. Після вимочування в розчині синього каменю й просушування приступають до роботи. Найчастіше й найпростіше скриню роблять зо всіх боків однаковою, тоб-то з дощок завширшки 4 вершки та 1 вершок завгрубшки збивають скриню вказаних угорі розмірів (9×2¼ арш.) при чому для міцности краї дощок запускають один у другий, як кажуть „у паз“.
Такий розмір парників відповідає й розмірові дощок, що звичайно бувають у продажі, цеб-то по 9 арш. завдовжки та ¼ арш. завширшки, товщина ж мусить бути не менша як 1 вершок.
Збивши таким способом парникову скриню, набивають із трьох боків (по одній стороні подовжний, та по двох упоперек) зверху планку, або дошку 1½–2 вершки завширшки. Ця дошка, або фальц, служить для того, щоб рями, які будуть покладені на парникову скриню, не висовувались далі за скриню. Окрім того фальц оберігає від завівання вітру через щілини в парник. Для того, щоб стіни в скрині не розходились або не сходились, набивають або врубують поперечні планки з шалівок. Роблять їх зовсім квадратовими, а на кінцях також запускають „у паз“, цеб-то зарубують клинцем, а в подовжних дошках парникової скрині виймають відповідні „пази“ — ямки. Планки
