Сторінка:Тодор Гай. Парники (Київ, 1924).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шкління так: кладуть на самий низ рями першу шибочку, щоб вона закрила на ⅓ вершка нижній брусок, тоді другу так, щоб ця друга прикривала своїм крайцем на ¼ вершка край першої, і в тих місцях, де накладено шибку на шибку, їх прибивають маленькими цвяшками до рями. Таким чином, підбіраючи шибки, доходять до самого верху рями, тоді по черзі шклять инші прогони в рямі, і нарешті замазують китом, заліплюючи ним шкло по тих місцях, де воно пристає до дерева, й там, де стикаються дві шибки, з тією метою, щоб ніде не було щілин та дірок. Для замазування кит знову переминають в руках, крутять з нього довгу, тонку кишку й прикладають на шкло врівні з фальцем, притискуючи кит пальцями й заглажуючи його ножем або стамескою, щоб зробити поверхню киту гладенькою та блискучою. Тоді кит швидко засихає й довго держиться на шклі.

На цьому робота по виготовленню рям кінчається, ними можна покривати парникові ящики.

 
IV. Приладдя та знаряддя, що вживають їх при роботі біля парників.

Під час зімового холоду часто-густо доводиться вкривати парники чимсь теплим, бо инакше позамерзають рями, а це може дуже пошкодити рослинам, що в парниках.

Вкривати здебільшого треба вночі, але-ж, коли лютує дужий мороз, чи віє завирюха, вкривають