ках рями раз-у-раз знимають і накладають, дивлячись по потребі.
Маючи своїм завданням описати виключно парники та роботу при них, минаємо зовсім справу з теплярнями та оранжереями; вони надто складні й дорогі, та й коштів і догляду вимагають дуже багато, крім на своє збудування, навіть на виховування в них рослин.
Парники ж і збудувати дешевше, й доглядати за ними зручніше, та й виховувати рослини в них дуже просто.
Найпростіші парники — це скрині, чи ящики, або обгони; збивають їх з дощок, накривають рямами зі шклом та ставлять на землі, яка й служить за дно парникові. Для тепла на землю накладають свіжого, що парує, гною, вин довгий час і нагріває парники. Рями-ж, пропускаючи досить світла соняшного, разом з тим затримують і не випускають з парника тепла. Коли дні чи ночі бувають дуже холодні, то поверх рям парники вкривають ще дошками, рогозками, а найчастіше сплетеними з соломи матами. Ранньої весни, коли ночі завжди дуже холодні, вкривати парники матами треба обов'язково, бо инакше й тепло з парника видме вітер, і рослини в парнику померзнуть. Иноді, в бурю чи завірюху, доводиться вкривати парники й удень.
У таких парниках і виховують ранню розсаду, флянці помідорів, баклажанів, перчиці, тютюну тощо. Крім того в них же можна виростити й рано весною місяшну редьку („редис“), салату, огірки, а
