чужоземні рослини, дерева, а здебільшого квітки, від яких і прибутків мають багато.
Нашим завданням є познайомити з найпростішими, найдешевшими будівлями для виховування під захистом чи покрівлею, рослин, що й приступніші й зручніші для селян господарів. Такі будівлі — це парники. їх ще місцями звуть по-польскому „інспектами“. Парники є прості, довгі невисокі ящики без дна, накриті рямами, подібними до віконних. Так само має значіння в них просте нагрівання звичайним свіжим гноєм, переважно кінським. Свіжий гній, як відомо, коли лежить у купі зогрівається й дав велике тепло, аж до 60 градусів. Це буває особливо помітно зімою, коли купа гною настільки розігрівається, що парує, або, як кажуть, „горить“. Правда, справжнього горіння тут нема, а тільки тління, від чого й виходить оттаке тепло. Цю прикмету люди зауважили й почали використовувати гній, як опал, переважно для парників. І в той час, як теплярні та оранжереї опалюють дорогим паливом — дровами, иноді кам'яним вугіллям, а то й парою, при парниках обходяться дешевим і простим опалом — гноєм.
Ріжниця поміж теплярнями чи оранжереями та парниками ще й та, що теплярні та оранжереї досить великі будинки, в яких і ходити можна, а парники, як уже говорилося, прості скриньки, накриті рямами, до яких тільки через рями й заглядати можна.
Спільне в них (теплярень та парників) те, що дах шкляний, тільки в теплярнях рями зі шклом, переважно, прироблені наглухо, назавжди, а в парни-
