Стояла лицем там на схід
красуня струнка у вінку…
на заході місяць поблід,
під місяцем вили вовки у танку
— Скажи мені, діво-красо,
це ти, моя Віра--весна молода?
Шукав я тебе, де кривавить вода,
Яри де сивіють од сов.
— „Юначе, поглянь на вербу,
Шумить вона в небо, мов ріки в яри,
на коріні гору важку
до „Віри“ твосї несе
наче серце своє
за блакить“.
Я глянув у небо-безодию:
кихтями сонце тримав там орел;
над сонцем, мов хмару безводну,
крила в простори продер.
