А думи їх злітають на високі арки ночи, де ворушаться на вітрі зорі… І над зорями кружляють, як рої бджолині над вуликами золотими… І, степе мій, за віком вік глядять зірок отих живих, що у безоднях із вогнів твоїх налиті, щоб людові й наступному світити!
