Сторінка:Труди Інституту зоології та біології. Том. XVI-XIX. 1937-1938.pdf/181

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
АКАДЕМІЯ НАУК УРСР
ТРУДИ ІНСТИТУТУ ЗООЛОГІЇ ТА БІОЛОГІЇ, Т. XVII, 1937

ACADÉMIE DES SCIENCES DE LA RSS D'UKRAINE
TRAVAUX DE L'INSTITUT DE ZOOLOGIE ET BIOLOGIE, T. XVII, 1937


Реактивні властивості аксіальної мезодерми
К. Сингаєвська

В сучасній біологічній літературі існують два погляди на специфічність індуктора в процесі розвитку організму. Одні з авторів (О. Мангольд, Гольтфретер, Лопашов) уявляють діяння організаторів-індукторів специфічним, другі (Чайльд, Фохт, Джількріст, Вердеман, Балінський, Драгомиров, Уманський) цю специфічність заперечують.

Коли індуктор не є специфічний, то запас потрібних для того чи іншого розвитку властивостей повинен в основному міститись у самому реагуючому матеріалі. На різних ділянках зародка знаходиться матеріал, який має різні властивості, а тому він повинен різно реагувати на індукцію з боку того самого індуктора. Отже для розуміння процесів індукції треба знати властивості матеріалу, на який діє індуктор. Один з випадків індукуючого діяння в розвитку ми маємо в утворенні з мезенхіми слухової капсули під впливом слухового лабіринту. Люіс (Lewis, 1907) перший дослідив цю залежність. Для цього він пересаджував слуховий перетинчастий лабіринт у ділянку між нормальним ухом і оком. Пересадки було зроблено від Rana sylvatica на Amblystoma. Слухова капсула, що розвинулась навколо трансплантата, утворилась, як це добре видно, завдяки ксенопластичній трансплантації з мезенхіми хазяїна. Це привело його до висновку, що слухова капсула розвивається під впливом перетинчастого лабіринту.

До таких же висновків приходить і Д. Філатов (1916, 1927). Він робив пересадку слухового пухирця гомопластично і аутопластично в нижню стінку живота і в слухову ділянку (між оком і нормальним слуховим пухирцем).

У слуховій ділянці, як і слід було сподіватись, він одержав розвиток капсули, при чому матеріал для утворення капсули був узятий від trabecula. При трансплантації в бік черева Філатов одержав розвиток коло трансплантованого слухового пухирця капсулоподібних і різних дефективних хрящових утворень у всіх випадках, крім одного, де одержав повну капсулу. З цього Філатов робить висновок, що вся скелетогенна мезенхіма не детермінована для розвитку того чи іншого хрящового органа, а тому здатна реагувати на формотворний вплив слухового пухирця утворенням слухової капсули. Єдиною умовою для цього, на його думку, є нормальний розвиток лабіринту, зв'язаний знову таки з установ-