ленням зв'язку між трансплантованим слуховим пухирцем і нервовою системою.
До таких самих висновків приходить Штернберг (Sternberg, 1924) на основі дослідів з трансплантацією слухового пухирця в зяброву ділянку в Rana fusca. Шкірний лабіринт розвинувся добре, хоч і не зовсім повно. Недалеко від трансплантата утворювалися шматки хряща, яких при нормальному розвитку в цьому місці не повинно було бути. Штернберг гадає, що ці хрящі утворились з місцевого матеріалу під впливом лабіринту. Те, що мезенхіма при цьому не утворила не тільки повної капсули, а навіть шматків хряща капсулоподібної форми, він тлумачить, як наслідок неправильного розвитку слухового лабіринту. Неповно розвинутий слуховий лабіринт, на думку цього автора, робить ненормальне формотворне подразнення.
Що являють собою одержані Штернбергом шматки хряща, гадати трудно, бо він, поперше, робив гомопластичні і навіть аутопластичні трансплантації, а тому за характером хрящової тканини не можна було встановити, чи був цей хрящ місцевого походження, чи ні. Можливо, те, що він вважав за утворений на ненормальному місці хрящ хазяїна, є просто схрящевіла мезенхіма, яку він переніс разом з трансплантатом.
Подруге, автор не дає реконструкцій, а тільки малюнки, за якими трудно встановити справжню форму хрящових утворень, з якими ми маємо діло.
До інших, ніж попередні автори, висновків приходить Лютер (А. Luther, 1926) на основі своїх трансплантацій слухового пухирця на тулуб.В ін робив пересадки в Bombinator i Rana esculenta гомопластично, як у ділянку голови, так і в ділянку плеча і на тулуб. В усіх, крім одного, випадках пересаджування в ділянку тулуба, він не одержував не тільки розвитку капсули, але навіть якихнебудь шматків хряща. Цей єдиний випадок, коли розвинулись якісь хрящі, сам автор уважає за сумнівний, бо в ньому не можна визначити, що це за хрящі. В ділянці голови капсула розвивалась добре, хоч іноді не зовсім повно. Капсула утворювалась незалежно від ступеня нормальності розвитку трансплантованого лабіринту. Автор робить з цих дослідів висновок, що слухова капсула може розвинутись під впливом лабіринту тільки з мезенхіми голови, тобто на нормальному місці або безпосередньо коло нього. Те, що Лютер не одержав на тулубі розвитку капсули, Філ а то в уважає за результат ненормального розвитку лабіринту в наслідок операції. Лютер намагався зняти всі мезенхімні клітини з стінок слухового пухирця. Філатов не звертав уваги на наявність мезенхімних клітин на стінках трансплантата, а лише поспішав скоріше перенести трансплантат на місце трансплантації.
Балінський (1925, 1927) у своїх роботах по трансплантації слухового пухирця приходить до аналогічних з Лютером висновків. У перших своїх спробах (Балінський, 1925) він одержав розвиток капсули навколо слухового пухирця, який було пересаджено в ділянку бічної мезенхіми. В дальших своїх роботах (Балінський, 1927), застосувавши метод ксенопластичної трансплантації, він переко
