нався, що слухова капсула навколо трансплантованого на бік слухового пухирця утворюється тільки з пересаджуваного матеріалу і ніколи на утворення її не був використаний місцевий матеріал. Навіть коли слуховий пухирець притягав до себе бічну мезенхіму, такий притягнутий матеріал утворював скелет додаткової кінцівки, і навіть у тих випадках, де додаткова кінцівка не утворюється, хрящі завжди мають характерну для елементів скелета кінцівок форму. Знову таки перенесені разом з трансплантатом клітини мезенхіми йшли на утворення капсули і ніколи не брали участі в утворенні скелета додаткової кінцівки. На основі своїх робіт Балінський гадає, що в тілі зародка існують різні види скелетогенної мезенхіми. Проте він висловлює думку, що, можливо, аксіальна мезенхіма тулуба здатна утворювати капсулу.
Найдосконаліше була досліджена здатність мезенхіми різних ділянок тіла утворювати слухову капсулу в роботах Каан (Kaan, 1930). Вона вживала як гомопластичний, так і ксенопластичний методи пересадки. Робила пересадки в різні ділянки тіла: в ділянку голови, в безпосереднє сусідство з нормальним місцем слухового пухирця — між оком та вухом і одразу позаду вушної ділянки, в ділянку зябрів, спереду і позаду переднирки, в ділянку передньої кінцівки на бік. Тільки в ділянці голови, в безпосередньому сусідстві з нормальним місцем слухового пухирця, розвивалась капсула навколо трансплантованого слухового пухирця. Навіть у тих випадках, коли слуховий пухирець було навмисне пошкоджено, розвивалась повна капсула з місцевого матеріалу. У всіх інших ділянках тіла капсула або навіть капсулоподібні хрящі навколо трансплантованого слухового пухирця розвивалися тільки з випадково перенесених з трансплантатом мезенхімних клітин з голови. Навіть у тих місцях, де місцевий хрящ був близько і зростався з хрящем, який постав з пересадженої мезенхіми, він ніколи не брав участі в утворенні капсули. Каан робить висновок, що слухова капсула розвивається під впливом слухового пухирця, але здатність мезенхіми утворювати капсулу обмежена тільки мезенхімою, точніше — мезентодермою голови. Вся решта мезенхіми і навіть мезектодерма голови, що на деяких стадіях розвитку міститься коло слухового пухирця, не має цієї властивості.
У всіх роботах, які ми маємо, досліджені властивості мезенхіми різних ділянок тіла: ділянки голови, де є мезентодерма і мезектодерма (роботи Люіса, Лютера, Філатова, Каан), зябрової ділянки (Лютер, Штернберг, Каан), ділянки переднирки (Каан). Роботи всіх авторів у цілковитій згоді між собою показують, що слуховий пухирець притягає до себе мезенхіму голови, яка здатна під його впливом утворювати слухову капсулу навіть тоді, коли вона вже була закладена для утворення другої частини черепа, наприклад trabecula.
На утворення капсули, як нормальної, так і навколо трансплантованого в ділянку голови слухового пухирця, іде мезентодерма, тобто мезенхіма, яка походить від склеротома. Тільки вона, очевидно, здатна утворювати капсулу. В ділянці тулуба також є мезенхіма такого самого походження, тобто яка походить від склеротомів. Здається ймовірним, що спільне
