Т. И. Добржанський та инші. Станція втратила декілька робітників і свого керівника.
Але все-ж-таки й у наступні роки 1920 — 21 Станція залишалася у Старосіллі, провадячи деяку наукову роботу. Постійними робітниками Станції тоді були проф. М. Г. Холодний (ботаник), що виконував обов'язки завідувача Станції, В. В. Совинський (зоолог-ентомолог) і инші особи. Особливо критичним моментом у житті Станції була весна 1920 року, коли правий берег Дніпра в районі Київа й саме м. Київ, забрали поляки, а на лівому березі було радянське військо. Таким чином, Станція опинилася поміж двох фронтів та в зоні обстрілу польських гармат, що стояли в селі Вишгороді. Завідувач Станції проф. Холодний та лісничий Сіверцов під цей час були в Київі. Їм довелося біля двох тижнів витратити на клопотання, щоб одержати дозвіл од військового уряду на виїзд з м. Київа й човном доїхати до Старосільського лісництва.
Офіційний стан Станції в ці роки був вельми неясний. Станція ввесь час свого існування була частиною Київського Т-ва Аматорів Природи, опинилися без господаря. Зрозуміло, що таке становище було ненормальне й тоді один із співробітників Станції М. В. Шарлемань звернувсь улітку 1921 р. до Української Академії Наук з доповідною запискою, в якій він запропонував Академії утворити окрему Комісію, щоб вирішити питання про дальшу долю Станції. Академія утворила Комісію з трьох осіб, проф. М. Г. Холодного, М. В. Шарлеманя й проф. Д. О. Белінга, що повернувсь до цього часу із Симферополя до Київа.
Розглянувши питання, Комісія ухвалила запропонувати Укр. Ак. Наук взяти під свою оруду Дніпровську Біологічну Станцію. Академія дала на це свою згоду й в листопаді 1921 р. Дніпровська Біологічна Станція ввійшла в склад Укр. Ак. Наук [1]), як окрема підсобна установа Академії.
Спочатку Академія затвердила шість осіб у штаті Станції, aлe потім, коли скорочено штати в самій Академії Наук, — їй довелося скоротити кількість штатних посад до двох: директора Станції та завгосподарством.
В січні 1922 р. на посаду директора Станції обрано проф. Д. О. Белінга, що займає цю посаду й досі.
Рік 1922 можна вважати за початок нового етапу в житті Дніпровської Біологічної Станції, що стала тепер частиною Української Академії Наук і розпочала жити загальним з нею життям.
Ознайомивши читача з сумними роками в житті Станції за 1916 — 1921 рр., ми вважаємо за обов'язок одзначити таке. В тому, що пережила Станція, можна знайти й певну втіxy: в важкі та бурхливі роки в Київі знаходились особи, що цікавилися Станцією та її роботою, вони віддавали багато праці та сил на те, щоб на своїх плечах пронести крізь роки
- ↑ Див. протокол № 101 засідання II-го відділу У.А.Н. §§ 1478,1479
