Таким чином, хімічний дратівник, у наведених спостереженнях, давав не тільки великі ритмічні коливання, як в инших авторів, але й осциляторні коливання частістю від 5 до 50 — 55 за сек.
Рис. 5 В.
Токи діяння під час тактильних роздратувань. — Иншу картину дали в наших дослідах тактильні роздратування. Звичайно ми обмежувалися на незначніших що-до сили роздратуваннях, напр. легко доторкувалися соломинкою до шкури (в анальному відділі).
Рис. 6.
Повставали блискавичні з виду рухи нитки (рис. 6). Підчас першого доторку рух нитки мав найбільшу амплітуду. Підчас повторних роздратувань амплітуда рухів нитки зменшувалася, що можна поставити в залежність од відносної рефракторности положення, про яку особливо висувала школа Ферворна. Длявість хвиль, що ми її спостерегали, дорівнювала (приблизно) 0,03 сек. Підчас цих слабких тактильних роздратувань (близьких до нормальних дратівників шкури) нам не доводилося спостерегати ритмічних значних коливань, подібних до тих, що їх спостерегав Бек підчас сильних механічних роздратувань (Stich).
Таким чином, картина електричного процесу в центральній нервовій системі жаби — дуже складна і до поясніння її не легко підійти з звичайними відомостями, тим паче, що, видимо, саме положення про електропозитивність (електронегативність) мозку потрібує дальшої аналізи з обліком значіння катіонів амонію, що повстають тут (NН4).
Цьому питанню ми сподіваємося присвятити окреме повідомлення.
1. Різниця потенціялів між точками відведення з довгастого мозку підчас деяких спостережень наростає в 20 — 30 разів проти початкової величини (напр. із 3 м. в. до 66 — 100 м. в.).
Ці суцільні відхилення нитки далі переходять несподівано в переривчасті спонтанні коливання нитки, часто досить значної амплітуди.
